Cyber Exposure Management: оцінка безпеки ланцюга постачання ПЗ

Share Now
CEM_ResilientX

У сучасному світі безпека ланцюга постачання є надважливою. Лише одна слабка ланка потенційно може піддати ризику всіх пов’язаних суб’єктів. Протягом тривалого часу в центрі уваги була фізична безпека, але цифровий вимір і управління кібервразливостями (Cyber Exposure Management) набули усе більшого значення в останні роки. Ця стаття розгляне основні аспекти цього підходу.

Автоматизоване виявлення активів

Ця практика лежить в основі CEM (Cyber Exposure Management). Вона передбачає розгортання автоматизованих інструментів, які сканують і ідентифікують усі доступні в Інтернеті активи компанії: сервери, пристрої, ПЗ і служби. Оскільки складність і масштаб організаційних інфраструктур продовжують зростати, ручна інвентаризація цих активів стає майже неможливою.

Автоматизоване виявлення активів – це не лише питання зручності. Це наріжний камінь проактивного кіберзахисту. У міру поширення хмарних сервісів, пристроїв IoT і розподілених мереж, стає все більше потенційних точок для проникнення зловмисниками. Рішення для автоматизованого виявлення активів постійно проводить моніторинг цифрового ландшафту, знаходячи нові активи, щойно вони з’являються в мережі. Таким чином, жодна потенційна вразливість не залишається непоміченою, що сприяє безпеці ланцюга постачання.

Безперервна оцінка ризиків

Кіберризики є динамічними та потребують постійного перегляду. Цей процес передбачає безперервний моніторинг та оцінку потенційних загроз для активів організації. Одним із поширених способів є пасивне сканування вразливостей – метод виявлення слабких місць без порушення роботи системи.

За допомогою постійного сканування потенційних ризиків організації можуть ефективно відстежувати поточний стан безпеки. У міру виявлення нових активів, оновлень і модифікацій наявних, ландшафт ризиків змінюється. Безперервна оцінка ризиків гарантує, що ці зміни не стануть причиною появи неочікуваних вразливостей.

Пріоритезація ризиків в рамках організації

Після виявлення потенційних ризиків неможливо зайнятися всіма одночасно. Спочатку потрібно визначити їх пріоритетність. Цей процес передбачує оцінку ризиків у балах на основі потенційного впливу на організацію.

Пріоритезація ризиків сприяє оптимізації використання ресурсів. Це дозволяє групам безпеки спершу зосередитися на найбільш критичних проблемах і застосувати необхідні патчі. Розуміючи, які вразливості становлять найбільшу загрозу, організації можуть розробити ефективні стратегії для їх виправлення.

Потенційні вразливості та вектори атак

Їх розуміння надає комплексне уявлення про можливі поверхні атак організації. Це включає окреслення потенційних вразливостей і пов’язаних з ними векторів атак, а також врахування їх ймовірного впливу.
 
Завдяки цьому компанії можуть активно протидіяти загрозам. Цей підхід передбачує врахування не лише відомих вразливостей, але й потенційних zero-day експлойтів, тобто раніше невідомих, якими можуть скористатися зловмисники. Випередження можливих ризиків значно покращує здатність організації реагувати на інциденти й усувати їх наслідки.

Щоденний моніторинг поверхні атаки

Ця практика полягає у виявленні критичних слабких місць і зменшенні ризиків за допомогою безперервного сканування відомих і невідомих поверхонь атак і їх оцінки.

Цей підхід дозволяє виявляти й усувати вразливості до їх експлуатації. Він сприяє проактивній, а не реактивній позиції стосовно кібербезпеки, посилюючи захищеність і стійкість ланцюга постачання.

Механізм атрибуції

Цей інструмент автоматично знаходить зв’язки, в тому числі неочевидні, між виявленими інтернет-активами та організацією. Це дає можливість переконатися, що всі потенційні точки входу в системи компанії відомі та контрольовані.

Визначення ступеня серйозності вразливостей

Після виявлення потенційних загроз потрібно щоденно проводити моніторинг і оновлювати поверхні атаки для визначення рівня серйозності слабких місць.
 
Цей процес допомагає ефективно розподіляти ресурси та зусилля, у першу чергу зосереджуючись на найбільш значущих ризиках. Це убезпечує ланцюг постачання в умовах постійної зміни ландшафту загроз.

Висновок

Cyber Exposure Management є невід’ємною частиною інструментарію безпеки ланцюга постачання. Підходи автоматичного виявлення активів, пріоритезації та безперервної оцінки ризиків, розуміння потенційних вразливостей і векторів атак надають ефективний фреймворк для захисту ланцюга постачання організації.

За допомогою цих стратегій компанії можуть бути на крок попереду потенційних загроз, зменшуючи свої кіберризики та підтримуючи безперервність і безпеку свого ланцюга постачання. У міру зростання складності та масштабу систем ці практики стають все більш значущими, сприяючи стійкості та захисту.